Как часто мы не проявляем любовь к своим матерям. Почему же нам мужчинам так тяжело сказать “СПАСИБО”, сказать “ЛЮБЛЮ”, а ведь это самое малое и в то же время самое большое что мы можем сделать…
“Почитай отца твоего и мать твою, чтобы продлились дни твои на земле, которую Господь, Бог твой, дает тебе.” (Исх.20:12)
На нашем церковном сайте один из служителей, поделился очень правильной мыслью о том, что наша христианская жизнь, это борьба. Для себя добавлю один вывод (исходя из библейской цитаты приведенной ниже): когда я начинаю бороться – важно не забывайте о всеоружии Бога и не надеется на свои силы. А вот собственно говоря и сама статья:
Знаменитая фраза “Пришел, увидел, победил”, в наше время уже не пользуется такой популярностью. Причина проста, между словами “увидел” и “победил”, как оказалось, есть пропущенное слово – “поборолся”. Не актуально как-то. Ладно “пришел” – это ведь и так уже достаточно важно, а если еще и “увидел”, то тогда точно уже должно идти “победил”, но не идет… А потому, с радостью было заменено на “и ушел”!
Являясь тренером по футболу, я постоянно наблюдаю одну и ту же картину. Каждый начинающий футболист видит свое будущее в одном из элитных футбольных клубов, одну из стен своего дома – заставленной кубками и медалями, а себя – в одежде от известных фирм, что при первой же новой коллекции отправляют один экземпляр им. Но все они забывают один, казалось бы, незначительный факт – для того, чтоб это все было, нужно немало работать и бороться!
Выходят такие “горе-футболисты” на первую игру, с треском ее проигрывают и откладывают свое “звездное будущее”, до более благоприятных времен. Ведь в футболе без борьбы победу не получить! А если в обычной игре, победа достигается только в борьбе, то почему мы думаем, что наша христианская жизнь будет ее лишена?
Мы с радостью принимаем то, что сделал Иисус на кресте, мы соглашаемся, что Его победы достаточно для нашего спасения и сложив ручки ждем спокойной, насыщенной разнообразными привилегиями жизни победителя! Но, к нашему с вами сожалению, не все так гладко, как того бы хотелось. Первые же проблемы и испытания “ложат нас на лопатки” и крича: “Победа-а-а-а!”, мы торопясь отступаем назад.
Не хотим мы бороться, не хотим тратить силы, не хотим напрягаться – ведь лучше уже сейчас “пожинать”, чем “сеять” и “обрабатывать”…
10 Наконец, братия мои, укрепляйтесь Господом и могуществом силы Его.
11 Облекитесь во всеоружие Божие, чтобы вам можно было стать против козней диавольских,
12 потому что наша брань не против крови и плоти, но против начальств, против властей, против мироправителей тьмы века сего, против духов злобы поднебесной. 13 Для сего приимите всеоружие Божие, дабы вы могли противостать в день злый и, все преодолев, устоять.
14 Итак станьте, препоясав чресла ваши истиною и облекшись в броню праведности,
15 и обув ноги в готовность благовествовать мир;
16 а паче всего возьмите щит веры, которым возможете угасить все раскаленные стрелы лукавого;
17 и шлем спасения возьмите, и меч духовный, который есть Слово Божие.
18 Всякою молитвою и прошением молитесь во всякое время духом
(Еф 6:10-18)
Христианская жизнь, это жизнь в победе, но она не лишена борьбы. Иисус Христос совершил то, благодаря чему, мы можем называться и быть Его детьми. Но становясь Его ребенком мы привлекаем к себе внимание Его врага, сатаны, а потому должны быть всегда готовы бороться, чтобы устоять!
Да благословит вас Господь, Бог наш и да поможет вам в вашей борьбе с миром, сатаной и самим собой!
Дякую ПравадаPRO за відео
підбірка з кількох відео на всім відому різдвяну пісню “ТИХА НІЧ” у виконанні: Бочеллі; Паваротті, Домінго, Карерас; Бьйонс, та оригінальна версія.
Під катом текст українською>>>> Далі »
В тексті можемо побачити три постави, які стосуються пошуків Ісуса:
1. Мудреці – шукають Господа, щоб Йому поклонитися
2. Ірод шукає Ісуса, щоб знищити чергового конкурента. Чи не бачиш випадково в Ісусі «конкурента», який прагне царювати і вирішувати у твоєму житті? Чому Цар Ірод стривожився? Боявся, що Господь Ісус забере його царство. Чи подібних підозр не має в моєму серці, що Господь хоче в мене щось забрати? На яку територію в моєму житті я боюся впустити Ісуса, бо думаю, що втрачу там свій вплив, панування, що буду змушений щось залишити, втратити?
3. Первосвященики і книжники знають, де народився Ісус, але не ідуть, щоб поклонитися. Іншим показують дорогу, але самі нею не йдуть (св. Августин).
Серед яких шукачів себе бачиш?
Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. (Матв.2:1-16)
Усі святкують Різдво, але:
бажаю усім нам замислитись над цими питаннями та знайти відповідь у ці різдвяні дні.
“Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.” (Матв.1:20-21; 25)
Христос Народився! Славімо Його!
Сьогодні надибав таку новину
Цікаво і креативно, але недолуго як на мене. Таке враження, що депутатам не має чим зайнятись. Пропоную спрямувати зусилля на “придумати, як зробити так, щоб та реклама була цивілізованою” замість “обклеювати чиїсь офіси”
Чомусь мені здається, що є способи не засмічувати місто + заробити на цьому – варто лише подумати, ні?
Ось кілька думок і питань:
- де клеїти оголошення (фірмам з грошима легше, а що робити бабусі, що “візьме двох студентів заочників”, або якомусь ПП петренко, що ремонтує унітази)? Дошок для оголошень – мало, часто не там де люди читають, часто платні і т.д.
- а мені подобається реклама на стовпах і ось чому: стоїш чекаєш маршрутку, яка не їздить по графіку і читаеш, що там пише і хто що пропонує 
)) (є в мене і мп3 і електронна читалка, і навіть телефон з інтернетом, але…)
- а хіба заклеювання об*явами чужого майна не злочин? чи “не злочин, бо вони депутати!” не врато намагатись порушеннями здолати порушення.
Я теж за чистоту міста, але спосіб не вдалий, та й не дієвий. Прийдуть – по-піаряться депутати на одну-дві фірми, хтось не поклеїть тиждень оголошення – і все вернеться на “круги своя”. Хтось піарнувся, зробив вигляд вирішення проблеми і проблема далі існує.
п.с. ні в якому разі не намагався образити пана Курсика, поважаю його і критика стосується самої ідеї
В Рівному ще така шутка: хтось клеїть кольорові та мега-позитивні написи на стінах та парканах, так от коментуючи ідею пана Курсика, міський голова В. Хомко пригадав ці написи і сказав:
У з в’язку з чим пропоную пану Хомку та депутатам запропонувати комунальній газеті «сім днів», якій вони виділили «473 тисяч гривень на підтримку газети міської ради “Сім днів”» – перенести ці написи на сторінки газети, хоча хто їх там читатиме…
через две недели у нас состоится церковный ретрит, тему выбрали интересную и важную “Дух Святой. Дары Духа Святого” и вот смотрю, слушаю, читаю разное. При всем моем не согласованию с пятидесятническо-харизматическим движением, я их люблю и не хочу критиковать, но некоторые вещи заставляют волосы на голове двигаться. Сегодня встретил такое:
простите меня, но это же бред. Еще раз убеждаюсь. что надо детально разобраться и донести истину, ибо таких спекуляций как на видео – куча. может я чего-то не доганяю?
Наблюдая за скандалом который развернулся вокруг подарков на главной елке страны, я ище раз прихожу к выводу, что нам (церквям) вообще нужно отказаться от принятия етих подарков, а мисии - перестать их поставлять в Украину.
вот несколько причин:
1. мы способны и доросли до того, чтобы делать такие подарки сами, обеспечивая не только внутренние нужды страны, а и тех, кто в этом нуждается:
- у нас на воскресном богослужении около 30 человек (членов церкви около 50, основная часть студенты), в начале декабря 2011 мы начали собирать такие подарки – результат 60 подарков.
- пастор, через которого мы получили коробки и передали подарки нуждающимся говорит: “есть много желающих собрать подарок, которым не хватает пустых коробок + собрать не проблема – куда везти (подарков много, детей мало)?”
2. мы нечестны. я был свидетелем\участником того, как и кто получает подарки.
3. детям больше нужны не подарки, а воспитание, друзья
п.с. я понимаю, что никто не откажется от подарков ибо очень теплое местечко…
Сьогодні сфоткав геніальну об’яву, що прикращає двері податкової інспекції в рідному місті РІвне
креатив рулить
