Кількість сиріт при живих батьках – збільшується.
Надибав цікавий (жахливий по своїй суті) матеріал.
У Харківській області за 2011 рік в обхід органів опіки та піклування батьки добровільно здали до інтернатів в шість разів більше дітей, ніж торік. Про це повідомив уповноважений президента України з прав дитини Юрій Павленко. За його даними, в 2010 році таких випадків було 13, то в цьому – 84. У той же час, начальник служби у справах дітей Харківської обладміністрації Тетяна Печерських зазначила, що “ця ситуація стосується інтернатних закладів системи освіти”. “У своїх статутах вони прийняли доповнення, згідно з якими тепер мають право надавати послуги дітям, які виховуються у звичайних біологічних сім’ях, - пояснила вона. – І в ці заклади учнів почали приймати просто за заявою батьків”.
Як підкреслив Павленко, влаштовувати дітей в інтернатні заклади потрібно виключно з дозволу органів опіки та піклування, а не на основі домовленостей директора інтернату та батьків (а там купа гривеньок за це викладається, – моє доповнення).
“І тільки якщо на те є підстави. Якщо ж це робиться в обхід органів опіки та піклування, як з’ясувати, що штовхнуло батьків на цей крок? Може, дійсно склалися непрості життєві обставини, наприклад, батьки втратили роботу, але ж цілком можливо, що вони просто хочуть свій обов’язок – утримання та виховання дитини – перекласти на плечі держави, – підкреслив Павленко. – Тобто кожна заява має дуже ретельно фільтруватися”.
Це жахливо і ось чому:
1. Батьки відмовляються від свого обов’язку виховувати дітей, тим самим породжуючи нових сиріт, і що жахливіше “сиріт при живих батьках“. Замість забирати з інтернатів, батьки віддають туди своїх дітей. Схем і можливостей на цьому заробити багато. Народив, отримав мат.допомогу- здав у “навчальний інтернат” зі словами “це ж школа”. Ще один варіант: директор шукає не зовсім балгополучні сім’ї, замість допомогти (чим по-суті займається відділ опіки та піклування) напоумлює батьків “здати дитину”, ну а про те як такі директори потім продають іноземцям дітей за великі гроші – відмовляючи українцям в усиновленні – історій багато.
2. Більшість “інтернатних закладиів системи освіти” – це однозначно не місце де мають вчитись діти (не залежно сироти чи діти з батьками). Як всім відомо “погані спілкування нищать добрі звичаї” 1Кор. 15:33, уявляєте дитину, що потрапляє в місце де навчаються сироти (треба розуміти, що це окремий світ із своїми законами і т.д.), виходячи після такого навчання цей підліток набирається всього, чим живуть сироти.
Ось приклад того, що відбувається в звичайних школах, додайте до цього проблему сирітьского виховання і зрозумієте жахливість такої ситуації. Звичайно можна говорити про процес інтеграції (сиріт), але явно не за сьогоднішніх умов та не тепер.
