Християнські атеїсти

Віримо в Бога, а живемо так, ніби Його не існує. Чомусь все більше ввижається, що ці слова правда. Як ми наважились цінувати життя дароване Богом більше самого Бога? Як ми сміємо комфорт цінувати більше від послуху Богові?
Зрештою чому ми так робимо? Маємо Слово Боже, що чітко і конкретно каже нам про наші цінності та життя (приміром заповіді блаженства у Євангелії від Матвія), а живемо так ніби Бог сказав нам:

Влаштовуйте ваше життя, навчайтесь, будуйте кар’єру, заробляйте гроші, одружуйтесь, виховуйте дітей, і колись на досугЄ сходите в церкву і як тільки зробите це – станете щасливі.

Чому нам вистачає сил та часу на навчання, роботу, друзів, відпочинок, але все менше часу для Бога? Чому знаючи правду, намагаємось жити у світі, що придумуємо самі? Ми ж знаємо – що кінець такому життю жахливий…
Хто з нас може похвалитись тим, що розуміє, що ж значить “Бог мій Цар”? Так часто співаємо та проповідуємо це своїми устами, але так рідко живемо цією істиною.
Ми християни придумали свою релігію – християнський атеїзм. Жити для себе, Бог для мене і мені допомагає. Особистий простір, самореалізація, влаштувати свою родину, провести час із дітьми, братами та сестрами обговоривши методи самореалізації і т.д. – ось що ми читаємо в “біблії”, точніше що хочемо читати у Святому Слові, що прикликає нас поклонитись Йому – ЦАРЮ ЦАРІВ, що постійно говорить нам – тільки в НЬОМУ щастя родини та самореалізація та щастя дітей.

Саме Бог встановив порядок речей – земне життя занадто коротке, щоб його берегти, тільки той, хто душу свою погубить – віднайде у Новому житті (Матвія 10:39). А ще у цьому ж Слові святий Бог дуже однозначно каже: хто когось полюбить більше ніж Мене – Мене не достойний. Зріктись не тільки всього, що маю але й самого себе (Матв. 16:24; Лук.14:33) – ось те, чого хоче від нас Господь. В цьому світі усе для Нього і Ним створене.
Не знаю як ви а я живу в унікальний час. Ніхто не намагається мене вбити чи переслідувати за віру, а я…

Господи допоможи мені розуміти Тебе як Царя і служити Тобі як Царю, нехтуючи усім, що маю (життям, комфортом, родиною), адже все для Тебе і від Тебе. Прости мене за те, що люблю себе і свій комфорт, своїх близьких, служіння більше від Тебе. Нехай ніхто і ніщо ніколи не затьмарить Тебе. Царюй Пане, Нехай Слово Твоє сяятиме виявляючи Тебе та Волю Твою.

Навіяно розмовою з братами та роздумами над Нагороною проповіддю

Tweet

0