цей світ занадто швидкий, щоб не відпочивати ЯКІСНО
пригадую якими насиченими та корисними були вихідні мого дитинства. як тільки наступала субота ми вдягали не зовсім новий одяг, брали коричневий великий рюкзак і всі разом йшли на город, так 6 соток землі, часом давали – гарні запаси на зиму;). неділя зазвичай був днем перегляду діснеївських мультів – зранку, казок – після обіду. Найкращі вихідні відзначались ходінням до знайомих та друзів.Була одна родина, що її ми відвідували найчастіше, згодом в них з’явився комп’ютер і ці відвідини взагалі були крутими.
так згадує своє дитинство одна моя подргуа:
“оу…вони постійно були веселі..мега насичені…так як я в дитинстві була супер-мега позитивчиком малим..))) мене ніколи не можна було зловиити..я бігала.. і недавала спокійно жити своїм батькам..)).. а взагалі дитячі уїкенди я проводила завжди у сімї..в повному її складі..з мамою, з татом,..ми гуляли.. ходили в іграшкові магазини і мені завжди купували те що я хотіла (хоч був дефіцит іграшок на той час у крамницях) але в мене вдома вдитинстві їх було дуже багато. Взагалі круто проводили! Весело! Незабутньо! Подорожували..їздили також на природу …Взагалі класно.”
а ось діалог, із другом на тему вихідних у дитинстві:
друг: а! в селі… тоді було все просто і конкретно. зараз не так.
я: даа, гугля тоді не було, але радості і цікавості мабуть вистачало?
друг: ну… з’їжджалися всі двоюрідні часто, і ми весело проводили час. плюс кожен раз пригода-квест з тим, щоб добратися в село, а потім вибратися з нього
мабуть дитячі вихідні були найбезтурботнішими у більшості дітей.
Роздумуючи на тему дитячої безтурботності відразу чомусь постала інша, радикально протилежна картинка: мале дитя, в обірваній одежі, бігає по базару із банкою з під масла “рама” і просить пару копійок, завжди посміхаючись. частину копійок кладе ховає у розірваний черевик, все ж віддає старшому. коли базарники, починають склоадатись а перехожі з покупців перетворюються на випадково зхабрівших – ця малеча біжить до найближчої точки затарюється “приколами” і разом із такими ж тусять десь на недобудований майданчик ділитись приколами. Хтось дістає клей, хтось цигарки, самогон та зірване яблуко. хлопці, що ніколи не бачили сніжно-білої сорочки відразу пустивши в хід увесь арсенал “приколів” залишають це світ, поринаючи у кольоровий галюн, дехто не повернеться звідти ніколи…
направду світ дуже сильно змінюється. У моєму дитинстві субота та неділя були вихідними для всіх, дуже рідко хтось працював, всі відпочивали, копали городи;)
Сьогодні час інший, люди працюють намагаючись заробити копійку, забуваючи про відпочинок, вихідний. З’явився навіть термін – “соціальне сирітство”, – це коли діти лишаються на виховання вулиці при батьках – живих та не позбавлених батьківських прав. Якщо не чіпати совок, то мені здається, що у 90-х заробляли менше і жити було важче, чому ж це соціальне сирітство зараз таке актуальне. адже не зважаючи на кризу та інші чинники люди живуть краще, а вихідні все більше і більше проводять на роботі. Найжахливіше мабуть те, що років так через 20, 25 не буде, що згадати – життя прожив, грошей всіх не заробив – а життя не бачив. парадокс.
Хочеться просто волати: люди, погляньте, навколо стільки прекрасного, зупиніться, відпочиньте. Батьки візьміть своїх дітей і сходіть до парку. але люди не чують. В їх вухах навушники від новенького плеєра, гроші на який вони заробили у минулу суботу. вони поглинуті слуханням всіляких курсів “як встигнути все”, “як заробити 1-й мільйон нічого не роблячи”, а жити ніколи…
“Шість днів працюй, сьомий – відпочивай” – саме так зробив Бог створивши небо і землю, ніч та день, живе і неживе.
“останнім часом в мене таке відчуття, що неділя двічі на тиждень. і вівторок двічі на тиждень. а понеділок то і всі три рази на тиждень – так швидко час біжить. і все прискорюється”
Мабуть ці слова мають стати ще одним аргументом – нам життєво необхідно зупинятись, згадувати як все було, радіти і ділитись цією радістю з іншими. Двічі протягом цієї зими хотів зорганізуватись та піти кататись на сніжних гірках,просто так, знаєш коли береш великий пластиковий мішок, набиваєш його снігом – і чим тобі не сані 21 століття?;)
Направду сучасний прогрес може стати гарним помічником у відпочинку, ось наприклад, можна запитати у дядечка ГУГЛя: “де відпочити у Львові, Києві чи ще щось”
Спробував поцікавитись де відпочивають мої друзі та знайомі, ось що вийшло:
“найчастіше вихідні я проводжу вдома… літом десь їздимо”
“звісно вихідний потрібно провести з людиною якій ти небайдужа,.. і яка тобі теж. Хорошим прикладом є те, щоб провести вихідний у спілкуванні з Богом. Але так як ми всі грішні.. ми хочемо бути у оточенні коханої земної людини. Але навіть будучи поряд з нею.. з ним.. ми можемо не забувати про Христа. І про те, що якби не Він ми могли б не зустрітись..і т.д. ”
“найкраще провести його в тихій сімейній атмосфері з рідними. Будь де, де добре – природа, ліс, озеро, в гостях, в церкві, в поїздці. на каток піти в кінці кінців.”
ну все, досить читати, бери свій мобільний, телефонуй друзям, дружині, дітям, чоловікові і гайда відпочивати. Успіху
а ще можна гарно подороджувати потягом, про особливості моєї недавньої подорожі залізницею 
п.с. я ось гуляю 7єю в зоопарку, разом із старшою дочкою виховую меньшу і т.д. (це все на фото;)
